Мудрого царя спросили: Много ли законов нужно стране для благополучия и процветания? «Всего три» – ответил царь. – «Первый закон: серпы и мечи должны сверкать как зеркало. Второй закон: дорога к суду должна быть покрыта зеленой травой. И третий закон: пороги Божьих храмов должны быть истертыми»
Сообщение отредактировал Юрий - Четверг, 10.09.2015, 15:59
Однажды собрались БОГИ и решили создать МИР ЛЮДЕЙ: Один БОГ создал сушу, Другой создал горы, Третий создал море, Четвертый создал луну, Пятый – звезды, ну а Шестой – самого Человека. И когда создали этот Мир, ОНИ задались вопросом: а куда спрятать ИСТИНУ? БОГИ понимали, что если ИСТИНА станет доступной человеку слишком рано, то он может такого натворить! Первый БОГ сказал: «Все просто, давайте зароем ИСТИНУ, и тогда ее найти не смогут». На что ему сказали: «Нет, это хитрое создание «человек» изобретет какую-нибудь лопату или еще хуже – шагающий экскаватор, который потом из роет всю землю, и отроет ИСТИНУ раньше времени».Второй сказал: «Давайте спрячем ее на вершину самой высокой горы». На что остальные БОГИ сказали: «Ну да, знаем мы его! Он еще из этого спорт сделает – альпинизмом назовет. Залезет и стащит».Третий БОГ предложил спрятать на самом дне моря. На что остальные сказали: «Нет, будущее мы точно предвидим: изобретет батискаф, нырнет и вытащит опять-таки раньше времени».«Ну хорошо,- потеряв терпение, сказал следующий БОГ, — давайте спрячем ее на луне». И в ответ услышал: « Нет,они и туда долетят, раскопают, вытащат, да еще и спрячут друг от друга».«Тогда давайте запрячем ее на далеких звездах, — сказал следующий БОГ. Да нет, все равно в телескоп увидят, достанут…И только последний БОГ, Тот Самый, Который Сделал Человека, все это время загадочно молчал, хитро улыбаясь, теперь сказал: «Нет, Мы Сделаем Проще: Мы Спрячем ИСТИНУ в ДУШЕ Человека. И Он будет рыть носом землю, лезть в горы, нырять в пучину морей, летать на луну, стремиться к звездам в поисках истины, не подозревая, что ОНА у НЕГО под носом – ОНА В НЕМ САМОМ».
Сообщение отредактировал Юрий - Четверг, 10.09.2015, 16:03
Умер отец и сын. Души их попали на Небо. Каждый день они, как и Души других умерших, приходили к Источнику, чтобы напиться целебной воды. Проходили дни за днями, годы за годами. Сын видел, когда они приходили к Источнику, что вода в других Источниках Мельчала, а потом совсем пропадала. Сначала их Источник был полностью наполнен Водой, но с годами Он тоже становился все меньше и меньше. Но когда они пришли в следующий раз, сын увидел, что их Источник тоже совсем высох. Сын спросил у отца: "Отец, что случилось, почему и наше Источник высох?" На что отец ответил: "СЕГОДНЯ НА ЗЕМЛЕ УМЕР ПОСЛЕДНИЙ ЧЕЛОВЕК, ЧТО МОЛИЛСЯ ЗА НАШИ ДУШИ ..."
БОГ ПОХОЖ НА ВОЗДУХ. Всегда рядом, но ЕГО не видно. Насколько ОН нужен, узнаем, когда ЕГО не хватает.
БОГ ПОХОЖ НА СОЛНЦЕ. ОН освещает путь и согревает. Видить ЕГО не можем, но все живое тянется к НЕМУ и черпает в НЕМ силы. БОГ ПОХОЖ НА МОРЕ. ОН такой безграничный и необъятный. Чем больше погружаемся в НЕГО, тем больше ОН нас очищает ...
СВЯТИЙ ОТЕЦЬ ПІО...ЩАСЛИВОГО ВСІМ ДНЯ!.. — PADRE V22 вер▼Син: "Тату, можна мені задати тобі питання?"Батько: "Так, звичайно, що ти хочеш знати?" Син: "Тату, скільки ти заробляєш за годину?" Батько: "??? Це не твоя справа, чому тебе цікавлять такі речі?" СИН ". Я просто хочу знати, будь ласка, скажи мені, скільки ти заробляєш за годину?" Батько: "Якщо хочеш знати, я заробляю 100 грн. на годину." Син: "О…" (з опущеною головою) Син: "Тату, можеш мені позичити 50 грн.? Будь ласка!"
Батько розлютився. Батько: "Якщо єдина причина, через яку ти мене розпитував - позичити грошей, щоб купити собі дурну забавку чи інші дурниці, то забирайся в свою кімнату і лягай спати. Подумай, чому ти такий егоїстичний. Я важко працюю заради тебе кожного дня, а ти мені віддячуєш такою поведінкою".
Хлопчик тихо пішов у свою кімнату і зачинив за собою двері. Чоловік сів і ще більше розізлився через питання маленького хлопчика. Як він сміє ставити такі питання тільки, щоб отримати трохи грошей? Приблизно через годину або близько того, чоловік заспокоївся і замислився: "Може й дійсно було щось, що було необхідно купити за 50 грн., і він дійсно не так часто просить грошей". Чоловік підійшов до дверей кімнати свого маленького сина і відчинив двері.
Батько: "Ти спиш, синку?" Син: "Ні тато, я прокинувся". Батько: "Я подумав, що може я був занадто строгим до тебе, у мене був довгий та важкий день, і я мабуть зірвався на тебе. Ось 50 грн., які ти просив ...».
Хлопчик сів на ліжку, посміхаючись. Син: "О, дякую татку!" Потім, заліз під подушку і витягнув звідти кілька зім'ятих купюр. Чоловік побачив, що у хлопчика уже були гроші, і знову почав злитися. Маленький хлопчик повільно перерахував свої гроші, а потім подивився на свого батька.
Батько: "Чому ти хочеш ще грошей, якщо у тебе вже є" Син: "Тому що у мене не було достатньо, а тепер вистачить! Тато, у мене уже є 100 грн. Чи можу я купити годину твого часу? Будь ласка, приходь додому завтра раніше. Я хотів би повечеряти з тобою"… Батько був приголомшений. Він обняв свого маленького сина і попросив у нього пробачення. Це просто коротке нагадування для всіх, хто так тяжко і дуже багато працює. Ми не повинні дозволити часу промайнути, не провівши його з тими, хто дійсно важливий для нас, з тими, кого ми любимо, хто живе у нашому серці. Не забувайте ділитися ним - чого вартують 100 грн. в порівнянні з часом проведеним з коханими? Якщо ми помремо завтра, компанії, задля яких ми працюємо легко замінять нас протягом декількох днів. Але сім'я і друзі, які залишаться без нас будуть відчувати цю втрату до кінця свого життя. Якщо задуматись, ми віддаємо себе більше роботі, ніж власній сім’ї . Деякі речі більш важливі.
